Настільки дивна й загадкова
Природа за моїм вікном.
Зима прийшла, неначе колискова,
Заколисала все живе кругом.
Злетів останній лист з тополі й вишні.
Вони вже сплять, їм не до нас тепер.
Став зовсім одиноким сад затишний,
Замовкли враз птахи – сад майже вмер.
Я проводжаю поглядом сніжинки.
Кружляють, мов у таночку линуть вниз.
Вони малі, холодні, хочуть жити –
Це їх жага до волі, чи каприз?
Настiльки дивна й загадкова
© Copyright: Майя Сергиенко, 2011
Свидетельство о публикации №111101100682
Свидетельство о публикации №111101100682
Рецензии
