;Прозорий день,барвиста голубінь.
Далекий обрій і далекі,чорін очі
тяжка,безсмертна серця тінь
блаженний той,хто жити хоче.
Посунулись,на роздоріжжі стали-
і перед ними три дороги в даль
Страждають,що колись життя прокляли
і повернулись у печаль.
І темно у душі,б"є кров,відвага
у серці камінь оселився
Їм біль чужий і крик-то дика спрага
він назавжди у мені залишився(
Їм Бог заплатить за усі мої страждання
За біль,який в собі тримала.
За їх принизити когось-бажання.
За те,що спокою не мала!
Коли дзвенів прозорий дзвін дібров
А серце все розбите було,
Стікала листям свіжа кров
Ось це і є їх все минуле.
Гріхи тримали за спиною.
За усмішкою ненависть ховали
Забрали у полоні волю мою-
Й дитячий сміх мого дитинства вкрали.
Забрали й моїх батьків-дитину,
Яка росла на радість їм.
А повернули-втрачену людину
Що став чужим,для неї рідний дім!
2
© Copyright: Валерия Зенинец, 2011
Свидетельство о публикации №111101009557
Свидетельство о публикации №111101009557
Рецензии