Моє волосся кінчає червоним
кривавого кольору фарби паллет.
Змішуємо флаконні солоні сльози
з рядками зі слів записки "the end".
А ти так боялася невідомого,
як Ікар боявся літати...
Пропалюючи сердце плямами любові
ти засудила мене до страти.
На жаль, ми були не довго знайомі,
перед тим, як поснути поруч,
Ми два нероздільні присвійнІ невідомі,
що руйнують карто-будинки власноруч.
Ти ніколи не фарбувала нігтів,
завше бувши псевдо-гламурною лялею,
стрімко тікала від мене до Києва
і не лишала надії для "наново".
Кому ж обіцяла ти по голосоходах,
карбувати у пам'яті останнє намертво,
як у кабінці для душу зливались
промені сонця кохаючись у райдугу? ..
10.10.2011
***
© Copyright: Милка Симонова, 2011
Свидетельство о публикации №111101007327
Свидетельство о публикации №111101007327
Рецензии