як снiг

Так бракує тебе –
ніби протяг протяжно гуде,
Ніби тягне – чи нерви, чи жили,
чи «як-би-дожити»,
Щоб завмерти (не вмерти), бо пам'яти дереворити
Ще глибокі такі, що не знаєш, як їх відтворити,
Відшукати в яких закамарках, побачити де
Чи то титлу, чи букву,
що з іменем твоїм тотожна,
Щоби кожна зцілована родимка, цяточка кожна
Аж світилась дотульною ніжністю.
Осінь гряде,
Засіває грядки
чи листами, чи листям сухим...
Так бракує тебе – ніби вирію...
Вірую –
В дім
Що димами загорнутий, згорнутий в горно доріг
Ти прийдеш на світанку –
нечутно, навшпиньках – 
як сніг.


Рецензии
"Осінь гряде,
Засіває грядки
чи листами, чи листям сухим...
Так бракує тебе – ніби вирію...
Вірую –
В дім
Що димами загорнутий, згорнутий в горно доріг
Ти прийдеш на світанку –
нечутно, навшпиньках –
як сніг. "
Ганнусько, оці рядки особливо вражають – і образністю, і звучанням...

Василина Иванина   11.10.2011 23:47     Заявить о нарушении
дякую, рідненька,
теплої тобі осені!

Женщина Золотая   20.10.2011 20:52   Заявить о нарушении
Це лежить у "загашнику",бо в перекладі не відчуваю цього чудового ритму...

Глеб Ходорковский   25.11.2012 21:22   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.