В урвищі вітер шаленіє,
Реве і стогне, наче звір.
На волю вирватися мріє,
Щоби здійнятися у вир.
Додолу гне кущі, дерева,
І до землі суху траву.
Підняв пилюку аж до неба,
Чого сказився, не збагну.
Хрести від вітру похилились,
Пройшовсь по цвинтарю буран.
Неначе сили дві схрестились,
Понісся вихорем на храм.
Гілки із листям рве, шматує,
Зриває з дуба жолуді.
Чому сьогодні так лютує?
Бо настають осінні дні.
Холодні течії вирують,
Їх далі вітром понесе.
Вони не раз іще здивують,
Погоду осінь нам несе.
Покриють небо сірі хмари,
Холодні випадуть дощі.
Чекати будемо тепла ми,
Щоб прилетіли знов хрущі.
Осiннi вiтри
© Copyright: Борис Мохонько, 2011
Свидетельство о публикации №111101004614
Свидетельство о публикации №111101004614
Рецензии