Урожай

Знов прийшов на землю листопад.
Знову листя золотом стежки вкриває.
З тобою, Єлізавєтград мій град,
Я знову щиро розмовляю.

Веду з тобою задушевную розмову.
Веду з тобою я розмову віч-на-віч.
Повір же кожному моєму слову:
Скоро буде морок. Буде ніч.

Востане брат на брата,
Край на край.
Зневажені будуть святині, батько і мати.
І оттоді настане всьому край.

Востануть усі праведні во славі.
В награду Бог пошле їм вічний рай.
А грішним – суд, підсудна лава.
Кожен збиратиме свій урожай.

Ніщо на землі не проходить безслідно.
Бо нове усе – то забуте старе.
Хто посаде дерева безплідні,
Урожаю повік не збере.

І повірте, брати мої й сестри,
У одвічнеє мудреє Слово.
І віру, і надію розвіють вітри,
Якщо в світі не стане Любові.

Бо Любов всьому сущому була основа,
Була вічно,і буде і є.
Я „Осана” співаю знову
Тобі, Істине Світло, моє.

Ти Любов моя, мій Ти Бог,
Хліб небесний, небесна манна.
Ти прийшла для усіх і двох.
Алілуя Тобі! Осана!

„Хто батька і матері не любить,
Той душу свою загубить.”
„Хто своїх батьків слухать не хоче,
Той з Божого путі збочив.”

07.11.2005