Вже ніч і зовсім стало темно,
ти засинаєш, може, десь далеко так від мене.
А я лишаюсь й досі в місті, там, де тебе вже давно немає,
..шукаю, дуже скучила, болить, не вистачає...
Вже ніч, і подумки я б вкрила тебе ковдрою із зоряного неба,
І вітром заспівала колискову,
Налила в блюдце місячного світла,
замість світильника поставивши його на підвіконня,
Щоб темрява не дуже темною була навколо.
Невидима, я б посиділа на краєчку постілі, поки ти засинаєш,
І ангела чийогось попросила зтерти біль з твого чола,
Розсипала у сни потроху зоряного пилу,
І відігнала відчай й смуток з під стола.
..Про себе я тихесенько співаю тОбі колискову -
можливо нічний вітер донесе її луну до тебе,
і я з теплом і світлом буду згадувати знову
так сильно прагнучи тебе укрити й захистити..
09.10.11
Колискова тобi
© Copyright: Анна Ци, 2011
Свидетельство о публикации №111100900463
Свидетельство о публикации №111100900463
Рецензии