Волосся море – до плеча,
а неба видихи – в очах.
Нечуване пливе по шиї.
Півпоцілунку пережив,
та застигаю на межі,
стихаю, ніби я – стихія.
Розкапілярилось вино,
прогнало звідусіль мінор
і ноти – з дотику – вологі.
Бракує слову – півковтка,
бо тане опір у руках,
переростаючи в дорогу.
Цим пальцям – по росі іти
і переходити на ти
сліпма, вбираючи тремтіння.
І осягаючи в ходьбі
єство нестримне по тобі,
здуваю ніжністю сумління.
І ти – відкрита, наче квіт,
де ненароджений ще світ
чекає на пором бджолиний.
Ще раз по хвилі промайну,
що лодь розхитує нічну,
проймусь і загадаю... сина.
7 Жовтня 2011
Пiвковтка на слово
© Copyright: Юрий Лазирко, 2011
Свидетельство о публикации №111100707684
Свидетельство о публикации №111100707684
Рецензии
О...Й...
Що ілюстрація, що вірш.
І тане опір у руках...
Кіць, "пагубно" - трішки рос. Воно б треба - "згубно".
І що це тебе супроти осені такі гарнюні рядочки відвідують? Заздрю, чисте ЛЮ.
Леся Романчук 07.10.2011 21:45 • Заявить о нарушении
Що ілюстрація, що вірш.
І тане опір у руках...
Кіць, "пагубно" - трішки рос. Воно б треба - "згубно".
І що це тебе супроти осені такі гарнюні рядочки відвідують? Заздрю, чисте ЛЮ.
Леся Романчук 07.10.2011 21:45 • Заявить о нарушении
Привіт, Сонечко.
Я здогадувався, що не по-нашому...
Нехай буде тоді "пристрасть"...
Цьомики,
ЛЮ
Юрий Лазирко 07.10.2011 22:14 Заявить о нарушении
Я здогадувався, що не по-нашому...
Нехай буде тоді "пристрасть"...
Цьомики,
ЛЮ
Юрий Лазирко 07.10.2011 22:14 Заявить о нарушении