Гоголь. Тумас Транстрёмер

Я обрав саме цей вірш нобелевського лауреата Тумоса Транстрёмера,
бо автор вразив мене, своєю містичністю та ізотеричним змістом,як і сам Гоголь.

ГОГОЛЬ.

Шуба холодная,не густая,как голодная вольчья стая.
В лице - белизна.Листая
свои страницы, он слышал из чащ протяжный
вой ошибок,фантомный смешок потери.
И сердце лопается, как бумажный
обруч,когда в него прыгают эти звери.

Закат по стране продвигается, как лиса,
задевая хвостом траву и не бередя лица.
Немного гремит копытами, тень от брички
бросая на жёлтые окна "возмём в кавички"
имения моего отца.

СПб упирается в меридиан
(ты видел башню недоупавшую!?)вымирания,
и во льду кварталов последний из горожан
фланирует , как пиранья.

А он изнурён постом и стадным смехом.Но смех
расплылся над кромкой лесной.Трухлявы
столпы человечества.Как лоснится
Млечный Путь душ, как белый сверкает мех!
Так взойди в свою огненную колесницу
и вон из этой державы!

( перевод со скандинавского шведского языка, Ильи Кутика)

ГОГОЛЬ.

Шуба холодна, не густа, як голодна вовча зграя.
На обличчі білизна.Гортаючи
свої сторінки,він чує із хащів довгий
вий помилок,фантомна посмішка втрати.
И серце тріскаеться,неначе поперовий
Обруч,коли на нього стрибають ці звірі.

Захід по країні рухаеться, як лисиця,
чіпляючи хвостом траву,і не хвилюючи обличчя.
Небо гримить копитами,тінь від коляски
кидаючи на жовті вікна (візьмем в лапки)
маетку мого батька.

СПб впираеться в меридіан
(ти бачив башту, що ще не впала?)вимирання,
і в льодових кварталах останній із городян
фланує, як піранія.

А він виснажений постом та насмішками стада.Але сміх
розпорошивсь над верхівками лісу.Трухляві
стовби людства. Як лосниться
Чумацький Шлях душ,як біле виблискує хутро!
Так зійди в свою вогняну колісницю
і геть,із цієї країни!
            
            ПЕТРО ЛАВРЕНЧУК
7 жовтня 2011 року.