Геть сльози сумнi

Тепло  й  сонце в листках, як вогонь на долонях,
В їх полоні  душа спалахнула й горить!
Осінь щира пора роздає усім долям
І красу,  і добро, і натхнення творить.

Сльози сумніву,  геть!.. – хоч дощами вже плаче,
Рідна Ненька моя  Україна – живе!
Тепло й сонце іще разом з нею побачу,
У творінні людськім як весна розцвіте.

Радість  доля несе від весни і від літа,
І в осіннього сонця  досить сили світити.
Туман яром пройде, шлях до щастя освітить
Мить ота, як  народ буде радісно жити.   


Рецензии