В очах така печаль і меланхолія,
Як вандрувницька коломийка в глупу ніч;
На українську душу монополія,
Якою та була впродовж сторіч.
Та ще печать фатуму чорторийського,
Тягар новітньовавилонського ярма.
Життя у фільмах явами-обривками
Прожито-вистраждано недарма.
Гуцульська скрипка й контрабас із осені
Звертаються до ненароджених іще:
Ступайте по землі ногами босими,
Щоби єство повнилося ущерть.
Марійчиною піснею овіяний
В життєвому Черемоші Іван
Ніяк не втаїть за густими віями
Через пустоцвіти тривожний стан.
Іване, Йване, гуцулкам миленький,
Усьому світу не чужий - мов рідний брат.
Без тебе, Йване, світ не веселенький,
Сумує й Чорногора, й Арарат.
Вкраїнську душу в об'єктиві сфокусовано -
Винищує усяку нечисть білий птах.
А білий світ - суцільний, не змонтований.
Чи не тому приреченість в очах?
Iван Миколайчук
© Copyright: Михайло Носа, 2011
Свидетельство о публикации №111100609378
Свидетельство о публикации №111100609378
Рецензии
Я справді в захваті, як Ви відчуваєте цю Людину, як майстерно, колоритно та душевно змогли передати ці почуття словом!
Іван Миколайчук - особлива людина для мене, яка має якусь чарівну харизму та надвзичайно надихає. Дякую Вам за ваш прекрасний вірш, це чудо, як ви змогли відчути Івана!
Олександра Лозов'юк.
Саша Скандинавия 23.11.2012 20:47 • Заявить о нарушении
Іван Миколайчук - особлива людина для мене, яка має якусь чарівну харизму та надвзичайно надихає. Дякую Вам за ваш прекрасний вірш, це чудо, як ви змогли відчути Івана!
Олександра Лозов'юк.
Саша Скандинавия 23.11.2012 20:47 • Заявить о нарушении