Кохання є…
Весна, як тільки потепліло,
Обсіли котики дубці,
Хмаринки в небі побіліли,
Співають радо горобці.
Із кожним днем коротши ночи,
Раніше сонечко встає,
Усе гучній трава шепоче:
Кохання є, кохання є.
Земля у квітах утопає,
Зозуля весело кує,
Дівоча жага відчуває:
Кохання є, кохання є.
Лелека гілочки збирає,
З буслицею гніздечко в`є
І ніжно в бубон вибиває:
Кохання є, кохання є.
В ставочку лілії дівочи,
Джерельце срібну воду ллє
І дзвінким голосом дзюркоче:
Кохання є, кохання є.
Жаба по берегу гуляє,
А поряд жабур кумкає,
Усе болото підтягає:
Кохання є, кохання є.
В гаю калина розквітає,
Шалено серце в грудях б`є,
Чарівно соловей співає:
Кохання є, кохання є.
Весна, усе навкруг буяє,
Душа хмільни повіви п`є,
Бажання у жаді волає:
Кохання є, кохання є.
02.05.2011 року
Кохання
© Copyright: Микола Паламарчук Червень, 2011
Свидетельство о публикации №111100608733
Свидетельство о публикации №111100608733
Рецензии
