Сон зимою

 
             Сон зимою

Мені наснилось красне літо,
Кругом засіяна земля,
По нашому щебечуть діти
І влада наша, не з Кремля.

Пливе замріяний Славута,
Вода, як срібне джерело,
В хустини біленьки запнуте,
Всміхається в садах село.

На вигоні гаї співучи,
Веселка, як вінок, цвіте,
Як козаки, дуби могучи
Чатують поле золоте.

Співаючи, ідуть з роботи,
В кофтинах вишитих, жінки,
А матусям летять напроти,
Як янголята, малюки.

Додому плентає отара,
Біжить молочна череда…
На небо злізла темна хмара,
Струмками полилась вода.

Узори блискавки писали,
Утаємничени дива,
Боги за висями гуляли,
Чорти крутили жернова.

Як громовиця загриміла,
І я проснувсь, навкруг зима,
Морози з півночи летіли
І студенцям кінця нема.

По ящику ішла «Свобода»,
Півнями чубились пани,
Якісь без племени, без роду,
Не наши, а чужи сини.

Щось все ділили, віднімали,
У відчайдушній боротьбі,
Хохлів брехнею годували,
Яки везли їх на горбі.

І по чужому розмовляли,
Бо продались за соболі,
Свої добродії дрімали
На цій беззахисній землі.

Хохли дивились і мовчали,
Надіялись на чудеса.
Мабуть часи ще не настали,
Щоб загриміли небеса.

Кругом пиячили селяни,
Каліки порали сміття,
У трясці бились наркомани,
Нема, здавалось, вороття.

Прийде весна, надію маю,
Народ скорчує бур`яни
І загарцюють в ріднім краю,
Під молодцями, скакуни.

І оживе земля квітуча,
Весь світ засяє, як маля,
Дніпро очиститься могучий
І змиє владу від Кремля.

             11.02.2011 року