Кров'яна чаша
У тому дні, тієї чаші, лежить уся байдужість наша,
І кров'ю плещеться на дні,
Не в змозі рух, танок спинити,
То тінь суворо йде вперед.
І відбере, і щось захоче у тому серці закувати,
Навік прив'язаний сидить,
Слуга диявола вороже,
Не відібрати в нього страх і ту байдужість позаочі.
Він хоче крик і сміх стримати, аж зла удача не дає,
Його до себе кличе, кличе,
Рукою тремтячою бере
Він чашу всю наповненою кров'ю.
А кров не бісова, не наша,
Не відьми, ката, не вдови,
Господня кров, то вся у чаші,
Що била з вени на хресті.
Він п'є і лиже кров пройдисвіт,
І йде цей світ на край безодні,
Де чистим полум'ям горить
Останні залишки душі.
***
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111093003501
Свидетельство о публикации №111093003501
Рецензии