Із напівсутінків дрімота виринає,
На підвіконні, ніжки звісивши, сидить
В лінивій позі. Важко позіхає -
До сну скликає тих, хто ще не спить.
Наспівує у вушка колискову,
У вічі сипле сонним порошком,
Казки розповідає волошкові,
І дзиґ вкрива дрімотним кожушком.
Зірки з торбинки щедро розсипає -
Це - казко-диво-чаро-мрійні сни.
Над містом - ніч. І метушня вгаває...
Зірки ясні над містом - сни рясні...
опубліковано в блозі 23.07.2010
Над мiстом. Колискова
© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №111092909780
Свидетельство о публикации №111092909780
Рецензии