Янгол Великого Мiста

Вона
Янгол Великого Мiста
що зараз перебуває в станi
наркотичного сп'янiння
вiд млосного флеру
пiзньої весни
Вона 
носить зв'язанi в пучок 
крила
красивого хвилястого кольору
вони такi ж темнi
як i в її земного кумира
дiвчинки-з-гуртожитку-де-вона-вже-давно-не-живе
дiвчинки у якої таке гарне iм'я
i така стара вельветова сумка за плечима
/де вона ховає голови конкурентiв
цсссс!/
адже вона так мило смiється
їй пробачають
*усе*
у-с-i!
Але
не Янгол Великого Мiста
її крила занадто болять 
вечорами
щоб допомагати
дiвчинцi з iноземним iм'ям на "А"
тягти сумку з головами
тому вона просто
втомлено малює
на шпалерах
вiршами вiзерунки
аж доки не заболять
очi
вiд нестачi тьмяного свiтло-
го 
/сну/
тодi вона сiдае за
фортепiано
навпомацки
торкається лискучих
гладеньких тiлець
чорно-бiлих мишенят
/клавiш/
i марить теплом
*подвiйним -
не лише
згадує маму
тата
брата 
кота
яким була колись 
у минулому життi
*в епосi хiпi
джазу
домашнього полуничного варення
i звичайного-
-чайного
щастя
посиденьок у сiмейному колi*
вона була котом
вугiльно-чорним
iз рудими вусами
поважним
у супроводi оркестру
консервної бля-
-шанки
i вiдчайдушного 
гавкоту
вуличних шавок
котом який 
любив
багатоповерхiвки
i щовечора зручно
влаштовувався 
на вичовганiй iржi даху
котом який
завжди мав при собi
в арсеналi
п'ять-шiсть запасних життiв
як блок "Прими"
але в той день 
їх просто не виявилось
у кишенi
чорного потертого
хiпiвського пiджака
/чомусь/
тому вона була
котом-
-якого-
-майже випадково-
-/здогадуєтесь, хто?!/-
-зiштовхнув-
-iз семиповерхiвки
сьоме життя
*найпотрiбнiше*
не спрацювало
/не дивлячись на всi 
закони бiологii!/
Отак вона 
стала Янголом Великого Мiста
/народившись удруге
саме 7-го/
її навiть звуть
отак 
муркiтливо
*мррррр...
мррр, мррр...
...is ch...
...ch-
-a-
-rr-
-mmming...*
Вона дивовижна...
Вона не римується 
з жодною icнуючою 
весною
[з цiею тим паче]
Вона 
тепер 
запiзнiло
вмiє лiтати
й живе 
в самiсiнькому серцi
багатоповерхiвки
неусмiшлива
задумана
дивна
дихає
музикою
/вдихає-видихає
дим/
парфумиться бузком
iз запахом ночi
завжди йде на флер
плавленого сонця
й застиглої смоли
особливо багато
лiтає
у травнi
/коли такi довгi вечори.../
Вона 
Янгол Великого Мiста
що пише-списує-зчеркує
лiтерами
зошит за зошитом
i так хоче бути потрiбною
пiдфарбовує крадькома
крила 
щоб лиснiли смолою
i боїться бiлого
боїться цiлувати
боїться
коли-небудь
кого-небудь
усе ж таки
не пробачити
бо тодi її крила
разом iз нею 
злетять 
прямiсiнько на брукiвку
до смертi боїться
побачити
свою голову
у вельветовiй сумцi
усмiшливої земної
дiвчинки на "А"
/а ще бiльше 
до наркотичних голок 
пiд шкiрою
до окропу мiжвенно
боїться
вона
одного вечора
побачити
голову тiєї дiвчинки
у себе 
у коробцi з-пiд торта/