Навь

Роняло ржавые листья прошедшего
Усталое настоящее,

Дрожало
И в зеркале темном отражалось
Призрачное будущее.

И удивленно глядело
Утомленное тело:
"Где моя душа?"
-Вышла подышать...


Рецензии