В моїй душі вже танула зима,
Від жару розтікалась крига,
І, подібна до холодного вина,
П'янила, наближаючи до лиха.
Маревом здавався неминучий біль,
І сльози, що ось-ось розтануть...
В очах прокинулась весна надій,
Яка ніколи більше не зів'яне.
І танув в мені цілий світ,
Грав у душі безжурно водограй,
А поки в серці розпікався лід,
Ти закарбовував себе в кришталь.
Кришталь
© Copyright: Марина Чашко, 2011
Свидетельство о публикации №111092404502
Свидетельство о публикации №111092404502
Рецензии
