…Тож - віршІ, а чи - вІрші?.. Це, як тупо- чи гостроконечність, -
Нездоланне питання, хоч не варте й шкарлупи яйця.
І воно, мов кордон, що протягнутий у безкінечність,
Від «своїх» відділити може миттю невдаху-митця.
Написав – і кінець! Репутація випала в «мінус»,
Хоч піди та втопися, раки радо скуштують тебе.
А мені – все одно! Раків сам піду їсти в «Гамбринус»,
Бо - де наголос вірний? - це питання мене не «довбе».
Так пишу, чи не так - сором очі іпритом не виїсть,
Протигаз графомана порятує свідомість мою.
Як зайнятися нічим, то хай «критик» хутчіш порадіє,
Що прогриз мені мозок у теорії вічнім бою…
2011
Про важливий наголос
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111092305857
Свидетельство о публикации №111092305857
Рецензии