И вновь одна... Из Марго Метелецкой

                http://www.stihi.ru/2011/09/20/6735               
                перевод с украинского


Вновь одиноко в окоёмной  стыни…
В календарях ненастьем наследя,
Завеса заоконная дождя
Засилье старых рифм запрячет ныне…

Летят в бездонье неба все молитвы,
Птенцами из-под мокрых серых крыш –
В грехах, наверно, я повинна лишь,
Что искупить смогла на поле битвы?

Блеснёт ли радость иль печаль встревожит –
Душа устала от таких потуг…
Средь ревностных и отрешённых слуг
К тебя прикована мечтою, Боже –

Что безнаказанной душе милей:
Надёжность крыльев? Сладких слов елей?

Оригинал:
               
Знов самота...А що на видноколі? -
В своїх сумних календарях хова
Завіса завіконна дощова
Свічки загаслі й рими захололі...

Летять  у вирій всі мої молитви
Пташками з-під осінньо-мокрих стріх -
Зупевне й я спокутувала гріх
На теренах невидимої битви?

То зблисне радість, то цькує осмута -
Душа втомилася від темних смуг...
Я серед ревних, незчисленних слуг
До Тебе, Боже, думкою прикута -

Чого душі некарній не стача ? -
Чи крил міцних? Чи рідного плеча?