Пiгулка для душi

Тіло - мале, одномісне,
Душі у ньому тісно,
В відкритому полі,
Хоч місця доволі,
Їй тісно до болю.

Вона хоче в небо,
Щоб руки - на себе,
Мастить шию милом,
Прорізує жили,
У скроні - навиліт.

Голова вибухає
Експлозивним вулканом,
Душа рве ребер стулки,
Палає від холоду,
Палає від голоду...

Якби була байдужості пігулка...
Нє, краще б вмерла змолоду.


Рецензии