У пітьмі озираючись
У пітьмі озираючись,
Рани в серці ховаючи,
Я ішов крізь ненависть,
Відшукати себе.
Я обдурений біллю,
Я принижений тінню,
Коло тебе стою.
Ти мене не любила,
Гралась серцем розбитим,
І сміялася з мене,
Доки я постарів.
Постарів я душею,
Але тільки не серцем,
Скільки били його
І рішуче топтали,
Але швидко пульсує
І тривожно гартує,
І на тілі малює,
Візерунки страшні.
Де за стінами мовчки,
Зло, ненависть панує,
Укорочує ритми відважних сердець.
Там стою у пітьмі я,
Власним криком пройнятий,
Світом, Богом проклятий,
Я у небо дивлюся.
У пiтьмi озираючись
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111091908712
Свидетельство о публикации №111091908712
Рецензии