Коли тебе зустрів я випадково,
На вулиці, де були тільки ми!
Я зрозумів, що мав сказати слово,
Твій погляд так наблизився – мені!
І ми пішли у незнайоме місце,
Та розмовляли з тобою на самоті!
Слова були прості, як вітер – листя,
Та зрозумілі!
Що ми є дві споріднені душі!
Не відчував, смак твого я поцілунку,
Бо не відбувся він, я мусив йти туди!
Ми розійшлись – сказали,
Що чекаємо один на одного,
У мрії та у сні!
Ми почали писати про свої бажання,
Бажання, що б бути разом нам!
Та все ж сказали, лиш одне – Зізнання!
Що думаємо більше,ніж ЛЮБЛЮ!!!
Тоб
© Copyright: Владислав Дорошец, 2011
Свидетельство о публикации №111091809389
Свидетельство о публикации №111091809389
Рецензии