Вона кохає, чекає і мріє
Вона вірить, що щастя прийде,
Вона залежить від подиху мрії,
І, що це все колись її…
Наздожене!
Вона малює картину на сонці,
І посмішку грає весна,
Та музика дивна, що грає,
Усміхнене древо життя!
Кохання її мальовниче,
Піде,поза нас в небуття.
Всі згадають про неї…
Вже пізно!
Та ніжність забула про нас,
Сидить вона…берег і вітер!
Колишуть волосся!
І я…
Відчую ті подихи мрії,
Те щастя, що в неї було,
Подивлюсь у вічі надії,
Скажу! Що то не могло!
Те сонечко ясне , було вже,
Затихло для нас назавжди,
Ми будемо вічні,як вітер,
Пішовши від нас в нікуди!
Вона
© Copyright: Владислав Дорошец, 2011
Свидетельство о публикации №111091809215
Свидетельство о публикации №111091809215
Рецензии