у тебе , мій народе, немає шансів вижити
якщо так і продовжуватимеш
зроби щось для самого себе, народе
що змінить твоє особисте життя
ти ж сидиш на дивані, замовляючи не дорогих повій
що переносять мізкові інфекції
ти вважаєш себе елітою знаючи про політику лише те
що на ній можна заробити
мій народе, мене не хвилює твоя особиста доля
я переїду звідси як тільки досягну повноліття
а ти залишишся тут
гнити під щойно заквітчаними яблунями
гнити під музику вже зникаючих видів птахів
гнити у своїй необтесаній домовині
гнити просто щоб зігнити у своїй землі
тікай, народе, від відповідальності
навіщо тобі нести чужий хрест
тобі і свій надто важкий
тікай, народе, від смаку життя
від вільного слова
тікай, поки тебе не змусили слугувати мудрим
поки ти не став зовсім гнилим
і поки ще можна врятувати хоч частину
твого вже давно ушкодженого життям
тіло
народе
© Copyright: Аня Бабичева, 2011
Свидетельство о публикации №111091804141
Свидетельство о публикации №111091804141
Рецензии