***

Печаль мого серця – відсутність твоя,
           Туга за тобою – мої листопади.
           Кохання до тебе, мов вітер буя,
           Надія мені не дарує відради.

           Куди ти злетіла, навіщо тобі
           Ті чорнії хмари, сміття заметілі,
           Стурбовані зграї у смутку, в журбі
           Залишать назавжди тавро в твоїм тілі.

           Зміняла ти весну на буревій,
           Промінчик сонця на шматок гнилого хліба.
           Ти зрадила надію наших мрій.
           Вертатися тобі, мабуть, уже не треба.

           Лети і хай з тобою буде Бог,
           Турбуйся, рви і їж скорботу жалю.
           Мене забудь – кохання не дають у борг,
           Я серце вирву й посаджу на палю.

           Його обмиє вранішня роса
           І вітер зцілить подихом надії,
           Зігріє сонце – серце воскреса
           Та дійсністю стають бажання, мрії.

           Я ще один дивлюся в височінь,
           Рахую зорі з клаптику небес.
           Благаю – ти думки мої покинь.
           Хто був я – вмер, хто є – воскрес.