Прощання

Я в прощанні звертаюсь до тебе,
Та не знаю з чого почати.
За вікном моїм плаче небо,
Не бажає тебе відпускати.

Сумую… Шукаю у віршах розраду –
Та виливши смуток на аркуш,
Незмінним лишається настрій.
Де ще мені спокій шукати?

Нещадно щось рве мою душу –
Стають нестримні страждання,
Та твій спокій я не порушу.
О півночі не можу я спати.

Лежу… Дивлюсь у ніч
І слухаю шепіт дощу.
Дощ мене заспокоїть не зміг…
Я приречено далі мовчу.
Закриваю очі, відпускаю душу
І до тебе на крилах лечу.

Тихо так, світ неначе завмер.
Тільки серце вистукує ритм:
Ніби з азбуки морзе секрет
Так негайно хоче розповісти.

Прислухаюсь, зрозуміти не можу,
Хоча з серцем я завжди «на ти».
Я вперто прийнять не хочу,
Що тебе не змогла зберегти.

Ти пішов, не лишив пояснень,
Просто зник, як сніг навесні.
Я хотіла так сильно кохати,
Та ти цього не хотів.

Я з тобою зараз прощаюсь,
Але хочу, щоб ти зрозумів:
Я твоєю навіки лишаюсь,
Але тільки не на землі.

10.02.2009 Квач О.О.