Аж цiлу нiч соловейка ми слухали,
Мiсто мовчало, будинки також,
Бiлих акацiй стрючки оцi нюхали,
З`iхали з глузду з тобою отож.
Мiсто усе затопило багнюкою,
Пливло в калюжах лайно по водi -
От як щастило нам з тою падлюкою,
Бо надто молодi були тодi.
Роки пронеслись скаженим собакою,
Де дiлась врода обличчя цього?
Тiльки зима з хуртовиной та мрякою
Щойно нагадують змiст усього.
Памяти русского языка на Украине
© Copyright: Владимир Скобцов, 2011
Свидетельство о публикации №111091508415
Свидетельство о публикации №111091508415
Рецензии
