Монолог Шолуденко, укр

Монолог Шолуденка
Вірші Миколи Сома
Обробка для співу і музика Ігоря Кочевих

Пам’яті Героя Радянського Союзу Никифора Микитовича Шолуденка

(З книги: Гей, дороги… = Эх, дороги...: Пісні / Упоряд., пер., автор пісень І. І. Кочевих. —  К.: ФАДА, ЛТД, 2007. —  22 с.: іл., нот. — Текст парал. рос., укр.)

Я пробився, з’явився із бою —
І не стигне гармата ніяк!
Київ, Київ, жаданий до болю,
На моїх ти палаєш очах!

Пощастило: приїхав я перший,
Щоб столицю звільнити свою!
Кров і піт на чолі геть утерши,
По бруківці на танку лечу.

Де раніше стояли каштани,
Сірий чад над бульваром пливе.
Із машини в атаку стрибаю —
Зустрічаю безсмертя своє...
 
Рідне місто, любимий Хрещатик,
Видно, кулі бійця стережуть!
Мов барвінок зелений, хрещатий,
До сирої землі припаду…
 
Заясніє спокійно над краєм
Промінь сонця, як серця мого.
Хоч у битві солдат помирає, —
Жити довго надії його!
 
Ви не вірте, що куля вразила —
Незвичайний солдата талан:
Я — і вітер, і небо, і злива…
Я — роса на дніпровських полях!