Він сідає завжди на лекціях в полі зору її зіниць.
Нижче на ряд, чи два. А часом - і зовсім поруч.
Вона думає: "Він глибокий, наче сотні усіх криниць".
Він це, мабуть, помітив. І розлилось тепло. Ліворуч.
Вона все-таки якось не стерпить, і усе розповість йому -
як нестерпно буває тоді, коли раптом його немає,
як сильно він їй подобається, і навіть пояснить, чому.
Але це вже й не так терміново. Він, до речі, давно все знає.
Між ними - ще зовсім мало. Нуль, практично. Вона з цим згодна.
Та колись під студентською партою їхні руки знайдуть одна одну.
13 вересня, 2о11
руки
© Copyright: Мария Болюх, 2011
Свидетельство о публикации №111091300517
Свидетельство о публикации №111091300517
Рецензии
