Ми п’ємо вино, й п’яніють вікна
У сусідськім домі, і на те
Ти шепочеш: «Хай же буде вічна
Ця маленька мерехтлива свічка –
Зіронька, що в головах цвіте…»
Ми п’ємо вино, й щоразу швидше
Невгамовні оберти Землі,
За шибками рвійний вітер свище,
А дніпровська хвиля – вище й вище.
І лиш кіт муркоче. Розімлів.
Дна не видно. Повна чарка шлюбна.
Ми п’ємо, і знову – втіха втіх!
«Милий мій…» «Моя кохана, люба…»
Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
П’єш у мене з губ, а я – з твоїх.
Повна чара
© Copyright: София Коваль, 2011
Свидетельство о публикации №111091301803
Свидетельство о публикации №111091301803
Рецензии
