Риторичним мовчанням
не закінчимось.
Не сьогодні.
Я дарма
Задарма
Віддавала свої «залишись»
Бозна кому, безодні.
Я дарма розірвала
Нас на «щастя» й «нещастя»,
(а згодом перше віддала чужим).
Ти дарма не зізнався,
Що іншої масті.
Ми дарма той покинули ринг.
Ти дарма засинаєш один,
Ті рубці не лікуються мазями.
Гордість не виділяє з юрби.
Помовчи,
Ми (в гонитьбі за мрією)
Не по тих дебрях лазили…
Тут не пахне ні разу
цілющою гряззю
і немає вогнів.
Озирнись…
Ми по вуха в багні.
озирнись
© Copyright: Матеа, 2011
Свидетельство о публикации №111091101362
Свидетельство о публикации №111091101362
Рецензии