Із плоті
І
Із плоті шию відчуття,
Які ховають крик і жалість.
Хто зможе різати святих
І гвалтувати власну совість?
Той зможе бавитись грудьми
І виливати злу ненависть.
Тавро людської сліпоти
У небезпечності загнили.
Я відповім на всі питання,
Якщо потрапиш у мій світ
Людського розтерзання.
А чи потрібен той політ,
Який керується бажанням?
Бажанням виривати серце,
Щоб подивитися на те,
Які жалкі при цьому люди
У хмільній пітьмі.
ІІ
Де через крок іде відхилення
І навіть світло не зігріє
Тієї сухості і болі.
Щоб потримати на руках
Жалке створіння,
Що просить радості на гріх
Сліпих і кволих.
Хто буде рани зашивати?
Душевні рани і рубці,
Які залишились на тілі
Їх не зігріє більше кров,
Що проливається у світі.
До невблаганності насміх
Усіх сміливих понад кручею,
Де в ямі подихи гіркі
Від сажі купою скипіли
Там не рівняються на тінь.
Iз плотi
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111090603604
Свидетельство о публикации №111090603604
Рецензии