Ти пройдеш повз мене знову,
Не згадаєш ту розмову.
Де казав, що не гребе
Те, що я люблю тебе.
Я спалила всі мости,
Де бували я і ти,
Я забула ті часи,
Де лунали голоси
Мого щирого кохання.
Не прийняв мого зізнання,
Посміявся наді мною
Ти минулою весною.
Та ще б пак! Я ж ще дитина,
Але знай, прийде та днина,
Коли ти це зрозумієш,
Та вернуть все не зумієш,
Будуть фарби щастя змиті,
А мої двері закриті.
Буду з іншим я сміятись,
Інший буде цілувати
Повні ніжності вуста.
І тоді вся сліпота
Твоя зниккне, наче сон.
Не візьму я телефон,
Не скажу тобі "Алло!",
Як нічого й не було.
Стану іншою я, друже,
Не сумуй по мені дуже.
Сам розбив ти наше щастя,
Вже зібрать його не вдасться.
Зрада
© Copyright: Татьяна Онищук, 2011
Свидетельство о публикации №111090406213
Свидетельство о публикации №111090406213
Рецензии