Задождило. Маргарита Метелецкая

          http://www.stihi.ru/2011/09/03/7005

Выгляну в оконышко:
Улица, небось,
В сумерках, без солнышка,
Вымокла насквозь?

Нет мне утешения…
Даже фонари
Никнут, крутят шеями,
Тускло свет горит.

Мокнет кот, бездомный он,
Некуда бежать…
Вот скорей бы снова нам
В лета благодать!

Стынет сердце страстное,
Холод достаёт…
Дождик… Дни ненастные
Дух не признаёт.

Все дела управлю я,
Свечку затеплю,
Чаю выпью с травами,
Бога помолю:

Дай согреться загодя
Сердцу и коту!
В путь зима наладится,
Вьюги заметут,

Но из вечной просини
Дай надежду Ты:
Пусть побудут росными
Травы и цветы…
2011

Оригинал

Гляну у віконечко :
Вулиця оця
Під примерклим сонечком
Мокне до рубця...

Мокне сум під віями...
Скиглять, бо старі,
Як хитають шиями
Мокрі ліхтарі...

Мокне кіт покинутий -
Нікуди тікать,-
От якби ж поринути
В літню благодать?!

Скніє на негодину
Серденько моє -
Дощову погодину
Дух не визнає...

Покінчу із справами,
Свічку запалю,
Чаю вип'ю з травами,
Бога помолю :

Дай зігрітись загодя
Серцю і коту!
Поки зиму лагодять,
Хуги не метуть,

Ти у вічній просині
Вчуй мої слова -
Хай побудуть росяні
Квіти і трава!!

Иллюстрация из Интернета.