Сонце кров’ю стекло…
…Сонце кров’ю стекло.
У багрянець вдяглися будинки.
Сяють вікна-рубіни,
Мов на рибках червоних луска.
Боже, небо ж яке!
Пляшку вилили ангели синьки
На кульбаби і ружі,
Золотистий додавши мускат.
У верхівках дерев
Облаштовує сідало вітер,
Щоб не впасти додолу,
Коли ніч його темна приспить.
Я ловлю почуття,
І вкладаю у вірш поміж літер.
І спішу, щоб устигнуть,
Доки пурпуром вечір горить.
Так гербарій колись,
У дитинстві, робив я із квітів.
Через смерть намагався
Зберегти їхню довше красу.
Доки не зрозумів,
Що гармонія є лиш у світлі.
І тепер тільки в слові
Бережу світу божу росу…
2011
Сонце...
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111090305408
Свидетельство о публикации №111090305408
Рецензии