Холодний яр

Холодний яр

Я прокидаюсь серед трупів,
Де прикипіли до землі
Кістки і черепа згорілі,
І тихо вітер розриває
Ті клапті і несе, і тягне вниз,
Де матір, батько і сім'я,
Колись жили в моєму серці,
А зараз тліють і гниють
Ножем розбитим в наших душах,
Де мрія злилася з слізьми
І ниє досі, і болить
По шкірі твоя гарна врода,
Яка злизала все обличчя
Із вогняної душогубки,
Прийшла поглянути у вічі
О смерть химерна і німа!
Почула сморід, що розносить вітер,
Чи крики божевільні в ямі?
Насолодилася вогнем
І цілувала кожне тіло
Поки стемніло у очах,
Ти подавилася словами
І покотилася додолу
З ножем у спинах і головах,
І посміхнулася при смерті,
Коли побачила кінець
Своїм надіям, відчуттям,
Яке скипіло, прогоріло,
У сірих, скривджених очах.
Занила матір і завила,
Коли побачила дитя,
Яке загризене собаками,
У купі гною догниває
І рученятами малими
Скрутилось бідне на землі,
Згоріло все усе згоріло!
Кричав над трупом я глухим,
Де ти молилася і нила,
Як вітер шкіру розривав
І у душі моїй ховав
Глибокі рани і рубці
На попелищі, де утратив
Свою надію і любов,
Я прихилився до землі,
Щоб цілувати ніжну вроду,
Холодне і німе чоло,
Лише той погляд не забути,
Який дивився вдалечінь.