Ти хочеш йти?

Липневий ранок тулиться під тепле просторіччя
Через віконні грати всіх глухих  імен.
Ми вільні люди, тільна на узбіччі
Торкались снів, безмірних тих ликсем.
І звук дощу накриє наші тіні.
Ти хочеш йти? іди – я не стою?!
Сьогодні хмари в небі, мов осінні,
Що розбиваються об скали на краю.
Ти хочеш йти?А може треба стати,
Перебираючи порожні колючки
Крізь дощ і сніг, де хочеться кричати,
Розвішати всі душі на гачки.
Ми вільні люди, як німе колосся,
Що залишає слід на рідних берегах
Серед веселки і блакитного волосся,
На хвилях мрій, на площині в рядках.
І знову день проклято сипить факти,
Що мають стати витвором митця
На шпальтах тіла, ті безмовні акти,
Їх треба вивчити до вчора, до кінця.
Дроти стежин, розсіяння живого
Мережею повільно давлять вниз
Так звучно, ніжно вдаль сліпого
Облуду неба заповняли хмиз.
Ти хочеш йти, чи може більше знати?!
Як я зникаю, розпаливши міст на дні,
Спалю слова, повільно  крізь канати
Побачу сенс світанку вдалині.


Рецензии