Злітає листя тихо і невпинно,
мов килим стало розмаїття трав,
безладно, мов загублені хвилини
В часу життя, їх ніби хтось украв...
Сезони , що змінились як епохи,
лише в майбутнє з острахом заглянь,
бо від бажань залишилися крохи,
надій буденних,дум і сподівань.
Про темряву в душі життя покаже,
та червоніє знову небосхил...
І сонце розриває пути вражі,
вітає вітер крилами вітрил...
Роздуми
© Copyright: Виталий Меланич, 2011
Свидетельство о публикации №111083002964
Свидетельство о публикации №111083002964
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.