Тиран
Над вірним народом ти руку здіймаєш,
Під стогоном плачуть, діти та вдови,
Земля заревла від поту і крові.
Ти чуєш їх крик і байдуже у серці,
Камінням гортає бездушна душа,
Без тіла і мозку.
Тебе годували м'ясом братів,
А кров запивали із вражих легень,
Тобі дарувала ненависть життя.
Не чуєш нічого і бачить не вмієш,
Бо власне чуття ховаєш навмисно,
Тиран твоя вдача, убивця і кат.
Тиран
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111082800776
Свидетельство о публикации №111082800776
Рецензии
