Душа знівечена,
Потилиця горить,
Бажання здихались, зруйновані стосунки,
I знову наче б хто зi мною говорить,
Неначе хтось тишком пробрався в мо; думки!
Ховаюсь марно я,
Вiд себе не втечу,
Байдуже сiпати себе за лiве вухо!..
До болю прагну я тебе, в вiкно кричу,
Та зайвих слiз нема, то ж на обличчi сухо!..
Безглуздя трапилось,
Та хто ж тут вiдповiсть,
Чому не квапився, бо ти була кваплива!..
Як я благав тебе: «Повiр або скорись!..»,
Та все даремно, так, не піддалась до впливу!..
Я з цим не впораюсь,
Занадто це менi,
I всi тлумачення вже нi на що не здiбнi!..
Коли нестяма б'є, мозок пала в вогні,
То ж зобов’язання вiднинi не потрiбнi!..
Забуду голос твiй,
Пiзнаю забуття,
Iз серця вирву геть твою «Червону руту»!..
Душа знiвечена, зруйноване життя,
Вагатись досить вже, бо пити час отруту!.
26.08.11 (16.15-16.45)
Життя без тебе
© Copyright: Владимир Котовский, 2011
Свидетельство о публикации №111082605387
Свидетельство о публикации №111082605387
Рецензии