Софа, Софочка, Софійка,
Ангелочек мій рідненький,
Сонця промінь золотенький.
Ти мене причарувала,
Хоч напевно й не бажала,
Серце моє ти забрала,
Втім про то також не знала.
Така краля, наче пава,
Ти любов моя, любава.
Непідступна та далека,
Наче в небісі лелека.
Поруч ти зі мной лежала,
І здається що бажала,
Але може то не так,
Може зовсім я дурак.
Це розмова не про грішне,
А про речі значно вищі,
Я ж то трохи охолов,
І напевно не здоров,
Тільки в очах була спрага,
Так намаявся бідняга.
Але щож то за людина,
Коли в серці холодина!
27 січня 2009 року.
София
© Copyright: Стригун Денис, 2011
Свидетельство о публикации №111082603436
Свидетельство о публикации №111082603436
Рецензии
