За роздiл Украiни

Бондаренко Михаил
За розділ України

За розділ України
Випивають сини,
Двадцять років пітьми,
Двадцять років брехні.
Незалежність від кого?
За залежність дітей
І убите майбутнє,
За оголене поле,
Без врожаїв, без втіх,
Із обличчям тривоги
Ми так схожі на псів.
За досягнення кривди,
Політичних калік,
За розламаний прапор,
За ледачих дітей,
За убиту надію і зарубану матір,
Випиваємо сміло
Українські сини.


© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111082404178
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Бондаренко Михаил
Рецензии
Написать рецензию
чому (так кортить питати!) ви пишете про те, що є навкруг, що бачиться, у чому живеться? чи можлива така тема тому, хто береться за перо? поза сумнівми! але констатація фактів і відчуттів - так мало для поезії. а яким бачиться те, що викликало б протилежні цим емоціям? у якому світі заграли б веселки? який шлях туди? хто поводирем стане? став би? чим там мала б жити душа? хто і яким словом цю душу до того світу підготував би? до світу, в якому б не тільки дітям майбутнім україни веселитись, а ще б і нам втіху мати? один в химерах тоне, за личиною ілюзорного лінивого ірландця ховається, СВОГО боїться, себе соромиться, з образу не вийде, ви лише в похмурому світі на межі потойбіччя, зла і негативу вишукуєте теми свої, але ж хто скаже: - я - месія! або: туди дорога! там - світло! чи ось світ для прикладу,роздивіться! ...яким виросте немовля, годоавне неправдою, в соромі, в розпачі... а Його ж для такого світла і чистоти зачали минуле і надія, такі барвами вишиті дороги слали!.. стерлося, не дожило до часів наших вишите, притихло дитя,чи.. вже й зовсім не дихає?..

Анастасий Руликовский   28.06.2013 07:53   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Ми не всміхаємося коли нас топчуть і вічно зазіхають на наші слова. Я залишаю вибір читачу, але поглянувши навкруг, де боротьба не за слова, а за те, щоб шукати ідеали, де вмирає гідність і любов. Я відвертаюся від цього світу тому що він жахливіший болі, самотніх матерів, кинутих дітей і мого видуманого світу.
Жити не можна серед мерців, але мені вдалося, коли ми навчимося жити тоді і буде просвітління, коли ми навчимося любити, ми побачимо Ісуса.

Бондаренко Михаил   28.06.2013 11:55   Заявить о нарушении
та хай поки що і не буде сміху, нехай. але питання про інше душу катують, от і питаю ними вас, ви ж - пророки завтрашнього, ковалі слова віщого, заглядайченки в майбутнє, ви ж і вихователі душ, "конструктори" теперішнього часу! або ви всі гуртом своїм, компанією знаєте відповіді, знаєте рецепти лікування від цієї немилої вам зарази, тління, розкладання духовного, або цих відповідей і бог юдейський не знає. поети-пророки говорили вустами своїми божі істини і казали; "йдемо! туди!" або... навіщо поезія... так, сиіття, полова, хворої уяви викрутаси, словоблуддя, непотріб... кому більше дано, з того спитається!???

Анастасий Руликовский   28.06.2013 12:34   Заявить о нарушении
В тому і біда, що кожний поет будує свій світ і на ці питання ніхто не відповість Вам. Я можу одне сказати, що любов і віра завжди рятували світ і ми повинні довіритися один одному, повинні об'єднуватися, а причина в тому що не кожний любить і не кожний вірить. У нас багато є добра і це ідеал, вершина до якої ми повинні наближатися до чистоти душі і серця. Цього буде досить для нашого покоління, а інше покоління повинні забути про боротьбу і хаос. І цьому не буде кінця доки якийсь вчений не збудує ядерну бомбу.
Тому я не раджу братися за глобальні проблеми і питання на які жоден не дасть чіткої відповіді. Потрібно змінити себе і навколо зміниться планета.

Бондаренко Михаил   28.06.2013 13:19   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Бондаренко Михаил