таке...

завтра осінь влетить у вікна,
куди ти зникла,
куди пішла...
марні спроби подзвонити, написати, прокричати
тебе...
я звикла шукати у натовпі твої очі...
до ночі три з половиною хвилини,
а години наші вичерпались
й поникли думки...
порятунку не буде. вибач.
завтра звикнеш до мене, як до своєї долі.
поволі закриваю очі.
не хочу бачити і ...
і просто бути.


Рецензии