Ширяє Жайвір Згадки полохливо
У ту найпершу зустріч навесні:
Гіркотний щем в очах пророчив зливу.
Зневіра? Зрада? Стислось щось в мені...
Таку печаль несла твоя валторна,
Що місяць впав в обійми темних хмар,
Гроза і блискавиця... непокора –
Немов той дощ відмив тебе від чар.
Лилось з твоїх очей в мої щось синє...
Поволі сум вщухав, яснів твій зір –
Відкрилось навстріч серденько, мов скриня,
Воно й тепер відкрите, ще з тих пір.
Донинi
© Copyright: Валентина Чайковская, 2011
Свидетельство о публикации №111082002413
Свидетельство о публикации №111082002413
Рецензии
Не зрозумів і не впізнав він долі,
Своє кохання на пестощі міняв,
А без кохання,душа його в неволі
І як жебрак радіє,хто що дав.
Гарній вірш.Дякую!!!
З повагою,
Владимир Прохода 30.08.2011 12:20 • Заявить о нарушении
Своє кохання на пестощі міняв,
А без кохання,душа його в неволі
І як жебрак радіє,хто що дав.
Гарній вірш.Дякую!!!
З повагою,
Владимир Прохода 30.08.2011 12:20 • Заявить о нарушении
Щиро вдячна Вам, Володимире!
Це було так давно...
З теплою посмішкою та найліпшими зиченнями,
Валентина Чайковская 30.08.2011 13:39 Заявить о нарушении
Це було так давно...
З теплою посмішкою та найліпшими зиченнями,
Валентина Чайковская 30.08.2011 13:39 Заявить о нарушении