Розтинаючи хвилі, шепотіла – я все стерплю –
Між міражів наших суден тайфун
в посивілій гавані
між ребер глухо.
В часовому склепі щасливо епохи просплю,
бо ввіряюсь дощенту тобі в цьому плаванні
мухи над вухом
Подзвін захмар’я – ніздрі піщаного бруду,
вибух анафем вивільнить душевнохворі
протоки
в паху.
Смерть зведеться до неквапливого самосуду,
вихід назовні – через запломбовані стоки
страху.
Оригінальний в тебе стиль, Сашко. Відчувається якась особиста загадковість думок, трохи цинічних, але українська мова надає їм літературної вишуканості. Мені таке подобається. З повагою, Юка.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.