Ліля з твого під’їзду
так само посміхається щиро
як і багато інших
у грудях сиро
ти тупцюєш далі на місці
тому самому
де вона залпом втрачала
невинність
під матюччя
п’яних картярів
втомлених сонцем і мізерною
зарплатнею
вправні гравці
вони подумки гралися з нею
ставлячи раком
в черзі до каси
їхні жінки помруть пізніше
тому у них мало часу
вона скніла в підвалах
зазираючи в очі щурячі
гризла нігті до місяця
молодого
Ліля з твого під’їзду
так само схлипує щиро
як і багато інших
у грудях сиро
туберкульоз
© Copyright: Сашко Харчук, 2011
Свидетельство о публикации №111081504814
Свидетельство о публикации №111081504814
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.