Місяць мою душу тріпотить, лоскоче…
Зіроньки сріблясті, що перлини світ.
Серце розійшлося: так кохання хоче!
Засоромся, жінко!Вже багато літ!
Сорому не видко - лице не шаріє.
Птахи вгомонились, гай собі заснув.
Стежки не зіткнулись у дівочій мрії.
Мабуть, просто вітер взяв її і здув…
Місяць мою душу тріпотить, лоскоче…
Зіроньки сріблясті, що перлини світ.
А серденько, справді, все ж кохати хоче,
Не питає в мене: - Скільки маєш літ?
13.08.2011
Натхнення від: http://www.stihi.ru/2011/07/23/4375
Стихотворение на украинском языке.
Справдi, хоче...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2011
Свидетельство о публикации №111081400441
Свидетельство о публикации №111081400441
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.