Ти потрiбна менi, як вода
як повітря блаженно –морозне,
Моя сутність тобою хмільна,
І бажання злиття-грандіозне.
Ти вдихнула у мене життя,
Ще раніше таке незнайоме.
Дай відчути ще раз небуття,
Просить тіло моє невагоме.
Я твоя! Віддаюся в полон,
Наших снів і знесилених хочу.
Сонний смуток ще вогких долонь
На обличчі серпневої ночі…
Свидетельство о публикации №111081100665