Я так люблю Тебе нестямно, ненаситно,
Що навіть смуток мій сміється раз у раз,
Коли проходиш повз ліхтар нічного світла,
У серці тануть починає зоряний алмаз.
Зима спиняє хуртовини й заметілі,
На зміну їм кида мільйони теплих слів.
А шрами досі не загоїлись на тілі,
Хоч віддала Тобі декади власних снів.
Ти вже не мій ,а я і не жалію
Того прогірклого червоного вина,
Що з уст Твоїх текло мені на шию,
Ти з іншою допий його до дна…
Я так люблю Тебе нестямно, ненаситно
© Copyright: Татьяна Корольчук, 2011
Свидетельство о публикации №111081100654
Свидетельство о публикации №111081100654
Рецензии